Вісь кишківник — мозок: як мікробіота впливає на настрій

«Кишківник — другий мозок» — це поширена фраза. За нею стоїть конкретна біологія: ентеральна нервова система містить від 200 до 600 мільйонів нейронів, а приблизно 100 трильйонів мікроорганізмів, що населяють шлунково-кишковий тракт, постійно надсилають сигнали до центральної нервової системи. Галузь отримала назву осі мікробіом — кишківник — мозок, і 2024–2025 роки принесли їй помітний урожай систематичних оглядів.

Як кишківник спілкується з мозком?

Огляд у Frontiers in Immunology (Zhu et al., 2025) описує три паралельних канали зв'язку. Перший — нервовий: блукаючий нерв (X пара черепних нервів) передає сигнали від кишківника до стовбура мозку через ядро одиночного шляху. Саме через цей канал штам Lactobacillus rhamnosus в експериментах знижував тривожну та депресивну поведінку у мишей — ефект повністю зникав після хірургічного перетину нерва (ваготомії).

Другий канал — ендокринний. Кишкові бактерії через метаболіти впливають на вісь гіпоталамус — гіпофіз — надниркові залози (ГГН) та на вироблення гормонів кишківника. Коротколанцюгові жирні кислоти (КЦЖК) — ацетат, пропіонат і бутират — перетинають гематоенцефалічний бар'єр і взаємодіють з рецепторами GPR41 і GPR43, впливаючи на настрій та когнітивні функції. Зниження рівня бутирату корелює з симптомами депресії.

Третій канал — імунний. Дисбіоз порушує цілісність кишкового бар'єру, і бактеріальні ліпополісахариди потрапляють у кровотік, запускаючи системне запалення. Цитокіни TNF-α, IL-1 і IL-6 перетинають гематоенцефалічний бар'єр і змінюють метаболізм нейромедіаторів, включно з серотоніном і дофаміном.

90% серотоніну — не в голові

Одна з найнесподіваніших цифр у нейробіології кишківника: за даними огляду Mehta et al. у Cureus (2025), понад 90% усього серотоніну в організмі виробляється ентерохромафінними клітинами кишківника за допомогою ферменту триптофангідроксилази 1. Цей серотонін регулює перистальтику, больову чутливість і секрецію.

Безпосередньо кишківниковий серотонін гематоенцефалічний бар'єр не перетинає — молекула занадто велика. Але через аферентні волокна блукаючого нерва він бере участь у передачі сигналів до мозку. Паралельно деякі кишкові бактерії — Lactobacilli і Bifidobacteria — виробляють ГАМК і ацетилхолін; Bacillus і Serratia — попередники дофаміну.

Що дисбіоз робить з настроєм?

Систематичний огляд 24 досліджень «випадок — контроль» (Cao et al., BMC Psychiatry, 2025) виявив стійкі паттерни у пацієнтів з депресією: знижений рівень Faecalibacterium і Coprococcus — бактерій, що виробляють бутират і пропіонат, — і підвищений рівень прозапальних Enterobacteriaceae. При тривозі картина схожа: підвищені Bacteroidetes і Fusobacterium, знижені продуценти бутирату.

Зв'язок двонаправлений. Хронічний стрес через кортизол сам руйнує колонії Lactobacilli і Bifidobacteria, запускаючи дисбіоз, який своєю чергою посилює запалення та тривожність. Огляд у Molecular Neurobiology (2025) додає: у гнотобіотних мишей (народжених і вирощених без мікробіоти) дозрівання мікроглії в мозку було «драматично порушеним» — воно відновлювалося після введення КЦЖК.

Чи працюють пробіотики?

Низка рандомізованих клінічних випробувань зафіксувала значиме зниження балів за шкалами депресії при прийомі пробіотиків на основі Lactobacillus і Bifidobacterium (Zhu et al., 2025). Однак умови успіху конкретні: доза повинна перевищувати 10×10⁹ КОЕ, а курс — тривати не менше 8 тижнів. Короткі курси й низькі дози послідовно дають нульовий результат.

Синбіотики (пробіотики + пребіотики разом) показали перевагу над кожним компонентом окремо в низці випробувань. Середземноморська дієта, багата клітковиною та поліфенолами, збільшує популяцію Bifidobacterium і стимулює вироблення КЦЖК. Трансплантація фекальної мікробіоти (ФМТ) показала покращення у пацієнтів з депресією, коморбідною з синдромом подразненого кишківника, але пов'язана з ризиками передачі патогенів і поки не стандартизована.

Головне застереження досліджень: більшість клінічних випробувань малі за обсягом і проводилися переважно в Китаї (20 із 24 робіт в огляді Cao et al.), що обмежує узагальнюваність результатів. Індивідуальний склад мікробіоти ускладнює уніфіковані рекомендації.