Магній: дефіцит у половини дорослих, біодоступність форм і вплив на тиск та глікемію

Наскільки поширений дефіцит магнію?

Магній бере участь більш ніж у 300 ферментативних реакціях — від синтезу АТФ і реплікації ДНК до регуляції іонних каналів. Тим не менш він входить до числа найбільш дефіцитних нутрієнтів у промислово розвинених країнах.

Огляд Zhang і Zhao (International Journal for Vitamin and Nutrition Research, 2025) з опорою на глобальне моделювання за 185 країнами зафіксував: близько 2,4 млрд осіб, або ~31% населення світу, споживають магній нижче середньої розрахункової потреби (EAR). За даними американського обстеження NHANES, які наводить скопінговий огляд Costello, Fan і Wallace (Nutrients, 2025, 48 досліджень), близько 50% дорослих США не досягають цієї норми. Серед підлітків чоловічої статі 14–18 років середнє споживання становить близько 78% EAR, а у жінок старше 75 років — близько 63%.

Основні причини: промислова переробка харчових продуктів знижує вміст магнію, при рафінуванні зерна втрачається до 80% магнію, вихідний вміст у ґрунтах знизився за останні десятиліття. Кофеїн та алкоголь збільшують ниркову екскрецію, інгібітори протонної помпи порушують абсорбцію.

Чому форма добавки магнію важлива?

Оксид магнію — найпоширеніша і найдешевша форма добавки — водночас є найменш біодоступною. Рандомізоване перехресне дослідження Kappeler та співавторів (BMC Nutrition, 2017, n=20) порівнювало цитрат і оксид: цитрат достовірно підвищував добову екскрецію магнію з сечею (p < 0,05), тоді як оксид не давав значущої відповіді порівняно з базовою лінією. Рівень магнію в плазмі був значно вищий після цитрату через 4 і 8 годин.

Систематичний огляд 14 досліджень Pardo та співавторів (Nutrition, 2021) підтвердив загальну закономірність: органічні форми (цитрат, лактат, малат) біодоступніші за неорганічні. Дані щодо біодоступності оксиду магнію з окремих досліджень свідчать про значно нижчий відсоток засвоєння порівняно з органічними формами — що пояснює, чому низька вартість оксиду компенсується вищою дозою, необхідною для ефекту.

Форма L-треонат магнію (Magtein) — єдина, яка в доклінічних моделях продемонструвала здатність проникати через гематоенцефалічний бар'єр, що робить її предметом досліджень з когнітивної функції. Людських даних щодо мозкового проникнення поки немає; наявні РКІ фінансувалися виробником.

Як магній впливає на артеріальний тиск?

Найбільш повним на сьогодні є мета-аналіз Argeros та співавторів (Hypertension, 2025; 38 РКІ, n=2 709, медіана 12 тижнів, медіанна доза 365 мг/добу елементарного магнію):

• Систолічний тиск: −2,81 мм рт. ст. (95% ДІ: −4,32 до −1,29; p < 0,001)
• Діастолічний тиск: −2,05 мм рт. ст. (95% ДІ: −3,23 до −0,88; p < 0,001)

При підгруповому аналізі ефект значно посилюється в групах з вихідною гіпомагніємією:

• Систолічний при гіпомагніємії: −5,97 мм рт. ст. (95% ДІ: −8,52 до −3,41; p < 0,001)
• Діастолічний при гіпомагніємії: −4,75 мм рт. ст. (95% ДІ: −6,59 до −2,92; p < 0,001)

Серед гіпертоніків, які приймають медикаменти, систолічний знижувався на 7,68 мм рт. ст. (p=0,003). У нормотоніків без дефіциту статистично значущого ефекту виявлено не було. Залежність «доза — відповідь» достовірною не виявилась — що припускає пороговий, а не лінійний механізм.

Яка роль магнію в регуляції глікемії та інсулінорезистентності?

Магній бере участь у роботі тирозинкіназного рецептора інсуліну: його дефіцит знижує чутливість до інсуліну. Клінічні дані підтверджують цей зв'язок.

Мета-аналіз Asbaghi та співавторів (British Journal of Nutrition, 2022; 18 РКІ, n=1 097 пацієнтів з ЦД 2 типу) показав:

• HbA1c при дозі 500 мг/добу: −0,73% (95% ДІ: −1,25 до −0,22; p=0,004)
• Глюкоза натщесерце після 24 тижнів: −15,58 мг/дл (95% ДІ: −24,67 до −6,49; p=0,034)
• HbA1c після 24 тижнів: −0,48% (95% ДІ: −0,77 до −0,19; p=0,001)

Дозування та тривалість виявились ключовими: при нижчих дозах і менше 24 тижнів ефекти слабші і часто незначущі.

Для стадії переддіабету мета-аналіз Basit та співавторів (Journal of Diabetes & Metabolic Disorders, 2025; 5 РКІ, n=384) зафіксував:

• Постнавантажувальна глюкоза (ОГТТ 2 год): −0,99 ммоль/л (p < 0,00001)
• HOMA-IR: −1,10 (p=0,03)
• Тригліцериди: −14,57 мг/дл (p=0,04)
• ЛПВЩ: +3,87 мг/дл (p=0,04)

Що дають дані про запалення та окислювальний стрес?

Систематичний огляд і мета-аналіз Cepeda та співавторів (Antioxidants, 2025; 28 досліджень, 6 у метааналізі) за СРБ: стандартизована середня різниця = 0,21 (95% ДІ: 0,09–0,32; p=0,008) — малий, але статистично значущий розмір ефекту на користь зниження запалення. Важливе застереження: більшість включених досліджень застосовували магній у поєднанні з іншими мікронутрієнтами, і лише 4 використовували магній окремо.