← Усі матеріали
Харчування

Рослинний білок проти тваринного: що наука каже про ріст м'язів

Мета-аналіз 43 РКД (Nutrition Reviews, 2025) показує: тваринний білок незначно перевершує рослинний за набором м'язової маси — SMD −0,20. Але порівняння сої з молочним білком не дає різниці. І додавання лейцину до рослинного протеїну повністю закриває розрив.

Читання 7 хвХарчування28.08.2026
Коротка відповідь

За даними мета-аналізу 43 РКД, тваринний білок дає невелику перевагу в наборі м'язової маси (SMD −0,20), але різниця статистично незначуща у літніх і повністю зникає при порівнянні сої з молоком. Ключовий чинник — лейцин: додавання 1,5 г лейцину до рослинного білка усуває розрив із сироватковим протеїном у синтезі м'язового білка.

Чому лейцин — ключовий тригер синтезу м'язового білка?

Ріст м'язової тканини запускається сигнальним шляхом mTORC1. Лейцин — незамінна амінокислота, яка активує цей шлях безпосередньо. Для запуску синтезу м'язового білка після силового навантаження або прийому їжі необхідно не менше 2–3 г лейцину за один прийом.

Саме у лейцині прихована більша частина різниці між джерелами білка. Сироватковий білок містить приблизно 3 г лейцину на 20 г білка. Горох, рис і пшениця містять 1,5–2 г лейцину на 20 г білка. Соєвий білок займає проміжне положення — близько 2 г. Це не упередження проти рослин, це амінокислотна арифметика.

Що показав мета-аналіз гострого синтезу м'язового білка?

Систематичний огляд із мета-аналізом 12 досліджень (SportRxiv / American Journal of Clinical Nutrition, 2024–2025) порівнював гострі показники синтезу м'язового білка (fractional synthesis rate, FSR) після прийому рослинного та тваринного білка. Тваринний білок дав практично ту саму швидкість синтезу: різниця між групами склала 0,004 %/год (95% CrI: −0,002 до 0,011).

Розрив виявився мінімальним: у молодих дорослих відмінності в синтезі м'язового білка після різних джерел були незначними. Дев'ять із дванадцяти досліджень (75%) не виявили статистично значущих відмінностей. Серед літніх людей картина дещо відрізнялась — тваринний білок демонстрував виразніший ефект, хоча й тут дані неоднорідні.

Дев'ять із дванадцяти досліджень — 75% — не знайшли значущої різниці в синтезі м'язового білка між рослинними та тваринними джерелами у молодих дорослих.

Що показав мета-аналіз довгострокових РКД щодо м'язової маси?

Мета-аналіз у Nutrition Reviews (2025) включав 43 рандомізовані контрольовані дослідження за участю 1 538 осіб. Це найбільш повний із наявних аналізів з даної теми. Головний результат: тваринний білок незначно перевершує рослинний за набором м'язової маси (SMD = −0,20; 95% CI: −0,37 до −0,03; p = 0,02).

Проте деталізація даних змінює картину:

  • Соєвий білок проти молочного: різниці немає (17 РКД; SMD = −0,02; p = 0,80). Соя — виняток серед рослинних джерел.
  • Несоєві рослинні білки (рис, чіа, овес, картопля) проти тваринного: більший розрив (5 РКД; SMD = −0,58; p = 0,02).
  • Силові показники: різниці між джерелами білка не виявлено (14 РКД; p > 0,05).
  • Фізична працездатність: різниці не виявлено (5 РКД; p > 0,05).
  • У літніх (60+): різниця в м'язовій масі незначуща (SMD = −0,05; p = 0,74). Молоді дорослі — єдина підгрупа, де перевага тваринного білка значуща (SMD = −0,28; p = 0,01).

Що відбувається, коли лейцин додають до рослинного білка?

Контрольоване перехресне РКД, опубліковане в Current Developments in Nutrition (2024), дало пряму відповідь на це питання. Вісім молодих здорових дорослих отримували в різні дні: рослинний білок (20 г, 1,5 г лейцину), рослинний білок + 1,5 г лейцину (20 г білка, 3 г лейцину сумарно), сироватковий білок (20 г, ~3 г лейцину). Швидкість синтезу м'язового білка вимірювалась ізотопним методом.

Результати:

  • Рослинний білок: 0,041 %/год
  • Рослинний білок + лейцин: 0,049 %/год
  • Сироватковий білок: 0,046 %/год

Додавання лейцину підвищило синтез на 16,2% порівняно з рослинним білком без добавки (p = 0,002). Сироватковий білок перевершував рослинний без лейцину на 12,1% (p = 0,046). При цьому різниця між рослинним + лейцин і сироватковим білком стала статистично незначущою (p = 0,052). Висновок авторів: доступність лейцину — критичний чинник, а не походження білка.

Як оцінити якість рослинного білка?

Стандарт якості білка — показник DIAAS (Digestible Indispensable Amino Acid Score), розроблений ФАО ООН. Він враховує як амінокислотний склад, так і засвоюваність. Значення вище 1,0 вважається «відмінним», 0,75–0,99 — «хорошим».

Молочний казеїн і яєчний білок мають DIAAS вище 1,1. Ізолят соєвого білка — близько 0,9–1,0. Ізолят горохового білка — близько 0,82. Білок пшениці — близько 0,45. Це означає, що пшениця та рис при рівній кількості грамів білка забезпечують менше засвоюваних незамінних амінокислот.

Практичний висновок: при рослинному раціоні різноманітність джерел білка (бобові + злаки, горох + рис) підвищує сумарний амінокислотний профіль і компенсує лімітуючі амінокислоти кожного окремого джерела.

Що це означає на практиці
  • Джерело білка — тваринне чи рослинне — має менше значення, ніж достатня сумарна доза та вміст лейцину за один прийом (не менше 2–3 г).
  • Соєвий білок за ефективністю для м'язової маси порівнянний з молочним (SMD −0,02, незначуще). Якщо ви дотримуєтеся рослинного раціону, соя — перший пріоритет.
  • Несоєві рослинні білки (горох, рис, пшениця) поступаються тваринним — компенсуйте додаванням 1,5–2 г додаткового лейцину до порції або комбінуйте кілька джерел.
  • Силові показники не залежать від джерела білка: при однаковому тренувальному протоколі та сумарному споживанні білка сила зростає однаково.
  • Літнім (60+) різниця в м'язовій масі між джерелами незначуща — пріоритет загального споживання білка (1,6–2,2 г/кг/день), а не його походження.
  • Оцінюйте якість за DIAAS, а не за маркуванням «рослинний»/«тваринний». Ізолят горохового білка (DIAAS ~0,82) перевершує білок пшениці (DIAAS ~0,45).

Часті запитання

Рослинний білок гірший за тваринний для набору м'язової маси?
За даними мета-аналізу 43 РКД (Nutrition Reviews, 2025): тваринний білок незначно перевершує рослинний (SMD −0,20). Однак різниця зникає при порівнянні сої з молоком (SMD −0,02) і при додаванні лейцину до рослинного білка. Силові показники не відрізняються в жодному з 14 проаналізованих РКД.
Як лейцин закриває розрив між джерелами білка?
Лейцин активує шлях mTORC1, що запускає синтез м'язового білка. У РКД (Current Developments in Nutrition, 2024) додавання 1,5 г лейцину до рослинного білка усунуло різницю з сироватковим протеїном (p=0,052, незначуще). Головний висновок: доступність лейцину за один прийом важливіша, ніж джерело білка.
Який рослинний білок найкраще підходить для спортсменів?
Соєвий білок — перший вибір: він єдиний із рослинних джерел, при якому метааналіз не виявив різниці з молочним білком (SMD −0,02). Горох і рис поступаються, але їхня комбінація покращує амінокислотний профіль. DIAAS соєвого ізоляту — близько 0,9–1,0, що близько до хороших тваринних джерел.
Чи потрібно їсти більше рослинного білка, щоб компенсувати різницю?
Через нижчий DIAAS багатьох рослинних джерел і менший вміст лейцину — так, цільовий діапазон варто зсунути до верхньої межі рекомендацій (1,8–2,2 г/кг/день). При цьому важливіше стежити, щоб кожен прийом їжі містив не менше 2–3 г лейцину для повноцінного запуску синтезу м'язового білка.

Джерела

  1. Rabassa VR et al. «Effect of Plant Versus Animal Protein on Muscle Mass, Strength, Physical Performance, and Sarcopenia: A Systematic Review and Meta-analysis of Randomized Controlled Trials». Nutrition Reviews. 2025;83(7):e1581. DOI: 10.1093/nutrit/nuae182. academic.oup.com/nutritionreviews/article/83/7/e1581/7954494
  2. Gorissen SHM et al. «Effects of plant- versus animal-based proteins on muscle protein synthesis: A systematic review with meta-analysis». American Journal of Clinical Nutrition (preprint SportRxiv, 2024–2025). sportrxiv.org/index.php/server/preprint/view/526
  3. Pinckaers PJM et al. «Muscle Protein Synthesis in Response to Plant-Based Protein Isolates With and Without Added Leucine Versus Whey Protein in Young Men and Women». Current Developments in Nutrition. 2024;8(6):102176. PMC11153912. pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC11153912/
  4. Dietary Protein Quality Evaluation in Human Nutrition. Report of an FAO Expert Consultation. FAO Food and Nutrition Paper 92. Rome: FAO, 2013. fao.org/publications/card/en/c/1fce07d5-3c47-4c01-9b74-e7e59c0dc2bc
Матеріал має освітній характер і не є медичною рекомендацією.

Харчування — частина системи. Anvil допомагає її побудувати

Протоколи білка, навантажень і відновлення — в Anvil усе пов'язано в одну практичну програму.

Відкрити в Telegram