REM-сон і емоційна регуляція: що порушення сну робить із тривогою та страхом

Що таке REM-сон і чому він важливий для мозку?

Сон складається з кількох фаз, що чергуються циклами по 90–110 хвилин. Фаза швидкого руху очей — REM (від англ. Rapid Eye Movement) — займає в середньому 20–25% нічного сну у здорового дорослого. Саме в ній мозок найбільш активний: електроенцефалографічно REM нагадує неспання, але скелетні м'язи атонічні.

REM-сон характеризується високим рівнем ацетилхоліну та низьким рівнем серотоніну й норадреналіну. Це поєднання створює нейрохімічне середовище, в якому емоційно значущі спогади можуть відтворюватися й переосмислюватися без гормонального стресового фону. Саме ця властивість лягла в основу гіпотези «сон для того, щоб забути» — або, точніше, «щоб зберегти зміст спогаду, але знизити його афективне навантаження».

Що відбувається з емоціями, якщо REM-сон порушений?

Viselli та співавтори (Sleep, 2026) провели рандомізований перехресний експеримент на 17 здорових молодих дорослих. В одну ніч випробовувані спали без втручання, в іншу — отримували вібротактильну стимуляцію, синхронізовану з REM-фазою: індекс фрагментації зріс з 23,12 до 75,52 епізодів (p<0,001), тривалість REM при цьому скоротилася приблизно на 23 хвилини.

Наступного ранку і через 48 годин випробовуваним показували серію емоційних зображень, реєструючи гальмування серцевого ритму (ГСР) — фізіологічний маркер орієнтовної реакції на стимул. У нормі ГСР знижується при повторних пред'явленнях одного й того самого стимулу: мозок «звикає», реактивність гаситься. Після фрагментованої ночі цей процес виявився заблокованим: звикання не спостерігалося ні одразу після сну, ні через двоє діб (всі p>0,529 у групі фрагментації; t=3,36, p=0,007 у контрольній групі).

Потужність тім'яно-потиличного альфа-ритму після фрагментації позитивно корелювала з порушеним звиканням: r=0,710 (p=0,003) через 24 години і r=0,618 (p=0,014) через 48 годин. Важливе застереження: вибірка невелика — 17 осіб; реплікації необхідні.

Чому у тривожних людей може бути більше REM-сну?

Mediano, Fernández-Abascal і Fondevila Estévez (Journal of Sleep Research, 2026) спостерігали 128 неклінічних дорослих (75 жінок, 53 чоловіки; вік 18–82 роки, середній — 35,5 років). Сон вимірювався трекером Fitbit Charge 5 протягом кількох ночей; тривожність — за шкалою STAI-T.

Результат: риса тривожності позитивно корелювала з часткою REM-сну (r=0,34, p<0,005). Схожі кореляції виявлено з депресивною симптоматикою (r=0,31) і негативним афектом (r=0,32). Повільний сон (SWS) із тривожністю пов'язаний не був (p=0,49). Також виявлено статеві відмінності: у жінок тривожність і частка REM-сну в середньому вищі, ніж у чоловіків.

Автори інтерпретують цей зв'язок як адаптивну відповідь: мозок людей із хронічно високою тривожністю збільшує REM-активність, намагаючись переробити емоційне навантаження. Це узгоджується з нейронними моделями, в яких REM-сон виступає «терапевтичним вікном» для обробки аверсивного досвіду — але поперечний дизайн дослідження не дозволяє встановити причинність.

Як REM-сон бере участь у згасанні страху?

Паралельно з клінічними спостереженнями нейробіологи розшифровують клітинний механізм. Hong та співавтори (Current Biology, 2024) працювали з моделлю умовного страху у мишей. Оптогенетичне пригнічення пірамідних нейронів інфралімбічної кори саме під час REM-сну, що слідував за виробленням умовного страху, порушувало консолідацію пам'яті про згасання цього страху. Те саме втручання після сеансу згасання ефекту не давало — тобто вікно критичне: одразу після формування страху, а не після його згасання.

Передбачуваний нейронний субстрат — тета-осциляції 4–7 Гц у префронтально-лімбічних ланцюгах під час REM-фази. Саме вони, мабуть, забезпечують реактивацію й реорганізацію емоційних слідів пам'яті без тривожного афекту, завдяки зниженому амінергічному тонусу.

Що це означає для людей із порушеннями сну?

Порушення сну при посттравматичному стресовому розладі (ПТСР) характеризуються саме фрагментацією REM-фази та нічними кошмарами. Якщо REM-сон — вікно для згасання страху, то його хронічне порушення може створювати хибне коло: страх не згасає, тривога не знижується, наступна ніч знову порушена.

Крім того, ряд снодійних препаратів (бензодіазепіни, деякі Z-гіпнотики) пригнічують REM-сон — це потенційно значуще для оцінки їхніх довгострокових ефектів на емоційне здоров'я. Ця галузь потребує подальших рандомізованих досліджень.